Вчений в галузі інфекційних хвороб, епідеміології та військової епідеміології. Описав 7 раніше невідомих клінічних симптомів інфекційних хвороб. Вперше розробив термографічну семіотику гострих респіраторних інфекцій, вірусних гепатитів, харчових токсикоінфекцій, шигельозу, лептоспірозу, оперізувального герпесу, Лайм-бореліозу та інших хвороб і запропонував термографічні критерії їх диференційної діагностики. Поглибив знання про механізм лікувальної дії різних видів ентеросорбентів, антиоксидантів, гепатопротекторів, імуностимуляторів й обґрунтував доцільність їх поєднаного застосування при поширених інфекційних захворюваннях. Запропонував метод колоносорбції при гострих кишкових інфекціях, що суттєво пришвидшує клінічне одужання і забезпечує санацію кишечнику від патогенних мікроорганізмів без додаткового застосування антибактерійних засобів. Довів можливість підвищити лікувальну ефективність рекомбінантних α-інтерферонів та індукторів інтерфероноутворення при вірусних гепатитах за умови попередньої дезінтоксикації організму ентеросорбентами. Розробив аерозольну інтерферонотерапію гострих респіраторних вірусних інфекцій і вперше апробовано новий вітчизняний препарат нуклеїнової кислоти (нуклекс) й доведено їх високу клінічну ефективність. Отримав і впровадив в лікарську практику протилептоспірозний алогенний імуноглобулін, за допомогою якого вдалося утричі знизити летальність при тяжких формах недуги. Виявив суберитемну форму мігруючої еритеми Лайм-бореліозу і запропонував термографічні критерії її діагностики. Апробовано та впроваджено в лікарську практику двохетапний метод діагностики Лайм-бореліозу (ІФА та імуноблот, РНІФ), що дало змогу підвищити її специфічність. Досягнуто суттєво кращих результатів у комплексному лікуванні хворих на хронічний Лайм-бореліоз. Науковий керівник Центру з вивчення Лайм-бореліозу та інших інфекцій, що передаються кліщами, створеного 2017 року при Тернопільському національному медичному університеті імені І. Я. Горбачевського.
Ініціатор створення і автор двох підручників з військової епідеміології (2002, 2015 рр.), які впроваджено у навчальний процес на профільних кафедрах медичних університетів і Української військово-медичної академії. Узагальнив світовий досвід з медичної протидії біотероризму і розробив низку пропозицій для лікувально-профілактичних закладів й Міністерства охорони здоров`я. Опублікував серію статей з актуальних питань медичної протидії біотероризму, військової епідеміології, біоетики та історії боротьби з інфекційними хворобами в Україні. Долучився до складання навчальних програм і перших компакт-дисків та віртуальних програм з епідеміології та інфекційних хвороб.
Автор 1150 наукових і понад 200 публіцистичних й науково-популярних праць, у т.ч. 53 книг (монографій, підручників, посібників, довідників), 73 патентів і авторських свідоцтв на винаходи. Створив наукову школу інфекціоністів. Підготував 19 докторів і 38 кандидатів наук, 1 доктора філософії.
Голова Тернопільського обласного осередку Наукового товариства ім. Шевченка. Президент Асоціації інфекціоністів України (1997-2021 рр.), з 2021 - член президії, член Європейського товариства з хіміотерапії інфекційних хвороб, дійсний член Нью-Йоркської Академії наук. Почесний член бібліографічного центру Кембриджського університету. Почесний професор Харківського інституту мікробіології та імунології імені І.І. Мечникова, почесний член Польського товариства лікарів-епідеміологів та інфекціоністів і Товариства інфектологів Литви, академік Академії наук вищої освіти України, ініціатор створення і головний редактор всеукраїнського щоквартального науково-практичного медичного журналу «Інфекційні хвороби» (з 1995), член редколегій (рад) 15 українських і зарубіжних фахових журналів, член Вченої медичної ради МОЗ України, член експертної ради ВАК України (1997-2001 рр.).
Спільно з польськими науковцями здійснено поглиблений кластерний аналіз інфекційної та паразитарної захворюваності в Україні за роки її незалежності й у дітей і підлітків виявлено феномен гальмування смертності за умов істотного збільшення поширеності захворювань.
У 1997 р. очолив ініціативну групу, зусиллям якої було створено Асоціацію інфекціоністів України. Відтоді й дотепер є президентом Асоціації. Почесний професор ДУ "Інститут мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова НАМН України" (м. Харків). З 2003 р. очолює Тернопільський осередок Наукового товариства імені Т. Шевченка, за його редакцією випущено 10 томів наукових праць осередку та ряд інших видань.
Нагороди: Почесна медаль Фонду миру, срібна медаль ВДНГ, Почесні грамоти Верховної Ради України, Кабінету Міністрів і Міністерства охорони здоров’я, медаль «Ветеран праці», медаль Агапіта Печерського НАМН України, нагорода Ярослава Мудрого АН вищої школи України, орден Архистратига Михаїла і медаль А. Річинського за значний внесок у духовність України, медалі Фонду миру, «Ветеран праці». Удостоєний Срібної медалі ВДНГ, медалі Агапіта Печерського Асоціації інфекціоністів України і НАМН України «За внесок у боротьбу з інфекційними хворобами». Указом Президента України П. Порошенка від 4 травня 2019 р. № 188/2019 нагороджений орденом «За заслуги» ІІІ ступеня. Ордени Архистратига МихаЇла, князя Острозького і святого сповідника лікаря Арсена Річинського за значний внесок у відродження духовності України. Почесний громадянин міста Тернополя (2020).
З дня створення на кафедрі працювали асистенти Н.С. Донич і А.І. Локай, а з 1961 року – доц. В.Т. Шугайло, які брали активну участь в її створенні та зміцненні. Еволюція кадрів така. Завідувачі кафедри: доц. В.П. Осипов – 1959-1964 роки; проф. Л.І. Богачик – 1964-1981; проф. М.А. Андрейчин – з 1981 року. Професори кафедри: з 2005 року – Н.А. Васильєва, С. О. Галникіна, з 2007 – В.С. Копча, з 2022 – М.І. Шкільна .
Доценти: В.Т. Шугайло – 1961-1968 роки; А.І. Локай – 1968-1974; М.А. Андрейчин – 1975-1981; О.С. Луцук – з 1984 -2014 ; І.С. Іщук – з 1990; О.Л. Івахів – з 1997; В.С. Копча – 2000-2007 роки; І.Я. Господарський – 2001- 2004; Н.А. Васильєва – 2002-2005; В.О. Качор – 2003-2023; Н.А. Ничик – з 2011, М. Т. Ковальчук з Н.Г. - з 2005, Завіднюк – з 2014, з 2021 - Н.Ю. Вишневська.
Асистенти, кандидати медичних наук: М.А. Андрейчин – 1969-1975 роки; В.П. Борак – 1984-2009; З.І. Боцюк – 1998-2003; Н.А Васильєва – 1972-2002, Н.Ю. Вишневська – 2002-2021; І.Я. Господарський – 1995-2004, Н.С. Донич – 1959-1983, Н.Г. Завіднюк – 2005-2014, О.Л. Івахів – 1994-1997; Н.І. Ільїна – 1979-1995, І.С. Іщук – 1975-1990, В.О. Качор – 1992-2003, В.П. Кашуба – 1974-1988, Л.Г. Кійко – 1983-2002, В.С. Копча – 1992-2002, О.Ф. Лісіна – 1972-1981, А.І. Локай – 1959-1968, О.С. Луцук – 1981-1984, Н.А. Ничик – 2000-2011, М.Д. Чемич – 1984-1994. Асистенти без наукового ступеня: Г.В. Пізар – 1966-2003; В.О. Рябишенко – 1969-1974.
У наступні роки дехто змінив місця праці. Так, доц. В.П. Осипов очолив кафедру інфекційних хвороб Цілиноградського медичного інституту (нині м. Астана, Казахстан), доц. В.Т. Шугайло – Курського медичного інституту (Росія), проф. А.І. Локай – кафедру біології Тернопільського медичного інституту, проф. І.Я. Господарський – кафедру клінічної імунології, алергології та загального догляду за хворими.
Сьогодні на кафедрi працюють професори, доктори медичних наук Василь Степанович Копча, Марія Іванівна Шкільна, Світлана Олександрівна Галникіна, кандидати медичних наук, доценти Олег Любомирович Івахiв, Інна Станiславiвна Іщук, Василь Олексiйович Качор, Мар'яна Тарасівна Ковальчук, Наталя Анатолiївна Ничик, Наталія Григорівна Завіднюк, Наталiя Юрiївна Вишневська, кандидати медичних наук, асистенти Ярина Іванівна Йосик, Лариса Па.
Кафедра розміщена на базі інфекційного відділення Тернопільської міської комунальної лікарні швидкої допомоги (60 ліжок) і Тернопільського обласного шкірно-венерологічного диспансеру (80 ліжок), окремі тематичні заняття проводяться в кабінетах інфекційних захворювань поліклінік № 1 і 2 м. Тернополя, поліклінічному відділенні вказаного диспансеру, Тернопільській міській санепідемстанції, кабінеті щеплень Тернопільської міської дитячої поліклініки, КЗТОР "Центр профілактики і боротьби зі СНІДом". На кафедрі обладнано 8 навчальних кімнат, які оснащені унаочненнями з клініки інфекційних хвороб, шкірних і венеричних хвороб, епідеміології, медичних маніпуляцій, що дає змогу їх використовувати як тематичні приміщення.