Історія кафедри

Кафедра інфекційних хвороб з курсом епідеміології була створена в серпні 1959 р. У 1988 р. до неї приєднано курс дерматовенерології, а 1995 р. створено курс клінічної імунології, який через 10 років трансформувався в самостійну кафедру. Засновником кафедри був доц. В.П. Осипов, який завідував нею до 1963 р. і згодом переїхав на роботу в Семипалатинський медичний інститут (Казахстан).

В.П. Осипов

Організатор і завідувач кафедри інфекційних хвороб та епідеміології Тернопільського медичного інституту (1959-1963)

З 1963 по 1981 рр. кафедрою керувала доктор мед. наук, проф. Л. І. Богачик. Людмила Іванівна була досвідченим педагогом, вихователем молоді, якій передавала свій досвід і вміння, любов до медицини й обраного фаху.

Л. І. Богачик

(завдувач кафедри з 1963 по 1981 рр.)

Людмила Іванівна Богачик народилася у 1917 р. в с. Стефанівці Томашлінського району на Вінничині в сім’ї службовців. Свою трудовудіяльність Людмила Іванівна почала в депо станції Котовськ Одеської області, де працювала слюсарем-інструментальником, і одночаснонавчалась на робітничому факультеті при Київському інституті залізничного транспорту. У 1934 р. вона вступила до Київського медичногоінституту, після успішного закінчення якого була зарахована до аспірантури при кафедрі патологічної фізіології, де займалась науковою і педагогічною роботою.

У тяжкі воєнні роки (1942-1944 рр.) Людмила Іванівна завідувала лікарською дільницею, районною інфекційною лікарнею на Вінничині, а з 1946 р. викладала у Вінницькій фельдшерсько-акушерській школі і одночасно була співробітником музею-садиби М.І. Пирогова.

Відчуваючи потяг до наукової діяльності, Людмила Іванівна в 1949 р. вступила до аспірантури при Науково-Дослідному Інститутіінфекційних хвороб АМН СРСР, де займалася проблемами висипного тифу. Згодом, працюючи асистентом кафедри інфекційних хворобВінницького медичного інституту (1953-1960 рр.), виконує і захищає кандидатську дисертацію, присвячену вивченню антиінфекційного таантитоксичного імунітету при спорадичному висипному тифі (1955 р.).

З 1961 р. до 1963 р. Людмила Іванівна працювала асистентом кафедри інфекційних хвороб Запорізького інституту вдосконалення лікарів. Починаючи з 1964 р. і до виходу на пенсію (1982 р.), вона трудилась у Тернопільському медичному інституті на посаді завідувача кафедриінфекційних хвороб. Всі ці роки очолювала Тернопільське обласне науково-медичне товариство інфекціоністів. Після захисту докторськоїдисертації «Аналіз спорадичних випадків висипного тифу на основі клінічних, експериментальних і епідеміологічних даних» (1967 р.) отримала науковий ступінь доктора медичних наук і вчене звання професора (1968 р.).

Людмила Іванівна була досвідченим педагогом, вченим-інфекціоністом, вихователем молоді, якій передавала свій досвід і вміння, любовдо медицини та свого фаху, її лекції і практичні заняття завжди були змістовні, демонстративні, пов’язані з практикою. Біля ліжка хворогостуденти отримували не лише практичні навики, а й елементи чуйного ставлення до хворого, прикладом якого була сама Людмила Іванівна.

Наукові розробки Л.І. Богачик та її учнів були присвячені особливостям спорадичного висипного тифу в Україні, розробці патогенетичнихметодів лікування вірусних гепатитів, гострих кишкових інфекцій.

Людмила Іванівна багато сил віддавала для організації і покращання медичного обслуговування, впровадження нових методівдіагностики та лікування інфекційних хворих, проведенню семінарів, пленумів і конференцій з питань інфектології.

Л.І. Богачик була автором більше 90 наукових і навчально-методичних праць, 20 художніх оповідань на медичні теми, підготувала 1 доктора і 4 кандидатів медичних наук, багато кваліфікованих лікарів.

У 1984 р. Людмили Іванівни Богачик не стало, але її доброзичливість, чуйність і добрі справи назавжди запишаться у вдячній пам’яті тих, хто її знав.

Кафедра дерматовенерології Тернопільського державного медичного університету розпочала роботу 1 вересня 1958 року. Фундатором кафедри був доктор медичних наук професор Т.Т. Глухенький.

Т. Т. Глухенький

Глухенький Т.Т. народився 29 червня 1896 р. в с. Жадів Чернігівської області. Закінчив медичний факультет Ростовського університету (Росія) у 1923р. Після завершення навчання працював лікарем-дерматовенерологом, а з 1926 по 1938 рік асистентом клініки дерматовенерології цього ж університету і одночасно науковим співробітником Ростовського науково-дослідного інституту дерматовенерології. Свій шлях у науку Т.Т. Глухенький розпочинав під керівництвом всесвітньо відомого вченого-дерматовенеролога професора П.В. Нікольського з 1938 по 1941 рр. Т.Т. Глухенький працював лікарем Ростовського облшкірвендиспансеру. Від початку війни з фашистською Німеччиною до 1942 р. перебував у складі діючої армії. У 1942 р. був відкликаний з фронту і призначений завідувачем кафедри дерматовенерології Північно-Оситинського медінституту (м. Орджонікідзе). Після звільнення Львова від фашистської окупації у 1944 р. і до 1956 р. був завідувачем та доцентом кафедри дерматовенерології Львівського медичного інституту. В 1958 р. професор Глухенький Т.Т. обраний завідувачем кафедри дерматовенерології Тернопільського інституту, котру очолював до 1972 року. Надалі продовжив трудову діяльність на посадах професора-консультанта кафедри дерматовенерології ТДМУ та консультанта Тернопільського облшкірвендиспансеру. Помер проф. Т.Т. Глухенький 01 січня 1990 року. Похований на Микулинецькому цвинтарі у м. Тернополі.

Професор Т.Т. Глухенький опублікував 137 наукових робіт. Наукові праці вченого присвячені проблемам гонококової інфекції, обміну речовин при екземі, клінічному перебігу пемфігусу, стану нервової системи при псоріазі тощо. Під керівництвом вченого підготовлено 7 кандидатів медичних наук.

З 1972 по 1987 рр. кафедру дерматовенерології Тернопільського медінституту очолювала проф. Н.І. Тумашева.

Професор Н.І. Тумашева

З утворенням кафедри дерматовенерології Тернопільського медичного інституту з 1958 року на цій кафедрі працювала асистент, а пізніше професор Ніна Іванівна Тумашева. Н.І. Тумашева народилась 21 вересня 1922 р. в м. Оренбурзі (Росія). З 1941 по 1946 рр. навчалась у Киргизькому медичному інституті, водночас працюючи санітаркою та медичною сестрою у тилових військових шпиталях. Після завершення навчання працювала в республіканському лепрозорії в с. Очеретівка Одеської області, де водночас вивчала зміну внутрішніх органів у хворих на проказу, що стало основою її кандидатської дисертації, захищеної у 1952 році. У цьому ж році Н.І. Тумашева була переведена на посаду старшого наукового співробітника Всесоюзного інституту лепри (м. Астрахань, Росія). З 1956 р. Н.І. Тумашева перейшла на педагогічну роботу спочатку до Донецького, а з 1958 р. до Тернопільського медичного інституту. У 1962 р. очолила кафедру дерматовенерології Вінницького медичного інституту, де у 1697 р. стала доктором медичних наук та професором. З 1972 по 1987 рр. проф. Н.І. Тумашева очолювала кафедру дерматовенерології Тернопільського медінституту, а потім була консультантом курсу дерматовенерології та Тернопільського облшкірвендиспансеру. Померла проф. Н.І. Тумашева 09 червня 2006 р. Похована на Микулинецькому цвинтарі в м. Тернополі.

Проф. Н.І. Тумашева опублікувала 120 наукових робіт та підготувала 8 кандидатів медичних наук.

Основний напрямок наукової діяльності вченої: проблеми прокази, імунозалежні хвороби шкіри, роль мікроелементів при дерматологічній патології, питання венерології та сексології, педагогіка вищої школи тощо.

Із серпня 1981 р. кафедрою інфекційних хвороб з епідеміологією, шкірними та венеричними хворобами завідує академік НАМН України, заслужений діяч науки і техніки України, д. мед. наук, проф. М.А. Андрейчин. У 1979 році він захистив докторську дисертацію на тему: “Холемія й бактерійна флора в патогенезі та клініці вірусного гепатиту і холециститу“, став наймолодшим, на той час в інституті, доктором медичних наук.

Завідувач кафедри

академік НАМН України, заслужений діяч науки і техніки України, д. мед. наук,

проф. М.А. Андрейчин.

Вчений в галузі інфекційних хвороб, епідеміології та військової епідеміології. Описав 7 раніше невідомих клінічних симптомів інфекційних хвороб. Вперше розробив термографічну семіотику гострих респіраторних інфекцій, вірусних гепатитів, харчових токсикоінфекцій, шигельозу, лептоспірозу, оперізувального герпесу та інших хвороб і запропонував термографічні критерії їх диференційної діагностики. Поглибив знання про механізм лікувальної дії різних видів ентеросорбентів, антиоксидантів, гепатопротекторів, імуностимуляторів й обґрунтував доцільність їх поєднаного застосування при поширених інфекційних захворюваннях. Запропонував метод колоносорбції при гострих кишкових інфекціях, що суттєво пришвидшує клінічне одужання і забезпечує санацію кишечнику від патогенних мікроорганізмів без додаткового застосування антибактерійних засобів. Доведено можливість підвищити лікувальну ефективність рекомбінантних α-інтерферонів та індукторів інтерфероноутворення при вірусних гепатитах за умови попередньої дезінтоксикації організму ентеросорбентами. Розроблено аерозольну інтерферонотерапію гострих респіраторних вірусних інфекцій і вперше апробовано новий вітчизняний препарат нуклеїнової кислоти (нуклекс) й доведено їх високу клінічну ефективність. Отримано і впроваджено в лікарську практику протилептоспірозний алогенний імуноглобулін, за допомогою якого вдалося утричі знизити летальність при тяжких формах недуги. Ініціатор створення і автор двох підручників з військової епідеміології (2002, 2015 рр.), які впроваджено у навчальний процес на профільних кафедрах медичних університетів і Української військово-медичної академії. Узагальнив світовий досвід з медичної протидії біотероризму і розробив низку пропозицій для лікувально-профілактичних закладів й Міністерства охорони здоров`я. Опублікував серію статей з актуальних питань медичної протидії біотероризму, військової епідеміології, біоетики та історії боротьби з інфекційними хворобами в Україні. Долучився до складання навчальних програм і перших компакт-дисків та віртуальних програм з епідеміології та інфекційних хвороб.

Автор 850 наукових і понад 200 публіцистичних й науково-популярних праць, у т.ч. 48 книг (монографій, підручників, посібників, довідників), 61 патента і авторських свідоцтв на винаходи. Створив наукову школу інфекціоністів. Підготував 17 докторів і 36 кандидатів наук.

Голова Асоціації інфекціоністів України, член Європейського товариства з хіміотерапії інфекційних хвороб, дійсний член Нью-Йоркської академії наук, дійсний член Наукового товариства ім. Т. Шевченка, почесний член Польського товариства лікарів-епідеміологів та інфекціоністів і Товариства інфектологів Литви, академік Академії наук вищої освіти України, ініціатор створення і головний редактор всеукраїнського щоквартального науково-практичного медичного журналу «Інфекційні хвороби» (з 1995), член редколегій (рад) 15 українських і зарубіжних фахових журналів, член Вченої медичної ради МОЗ України, член експертної ради ВАК України (1997-2001 рр.).

За співредакцією і співавторством Михайла Андрейчина випущено колективне керівництво для лікарів «Грипп (сезонный, птичий, пандемический) и другие ОРВИ» (Москва : ГЭОТАР-Медиа, 2012. ‒ 320 с.). Спільно з польськими науковцями здійснено поглиблений кластерний аналіз інфекційної та паразитарної захворюваності в Україні за роки її незалежності й у дітей і підлітків виявлено феномен гальмування смертності за умов істотного збільшення поширеності захворювань.

У 1997 р. очолив ініціативну групу, зусиллям якої було створено Асоціацію інфекціоністів України. Відтоді й дотепер є президентом Асоціації. Почесний професор ДУ "Інститут мікробіології та імунології ім. І.І. Мечникова НАМН України" (м. Харків). З 2003 р. очолює Тернопільський осередок Наукового товариства імені Т. Шевченка, за його редакцією випущено 10 томів наукових праць осередку та ряд інших видань. Нагороди: Почесна медаль Фонду миру, срібна медаль ВДНГ, Почесні грамоти Верховної Ради України, Кабінету Міністрів і Міністерства охорони здоров’я, медаль «Ветеран праці», медаль Агапіта Печерського НАМН України, нагорода Ярослава Мудрого АН вищої школи України, орден Архистратига Михаїла і медаль А. Річинського за значний внесок у духовність України.

З дня створення на кафедрі працювали асистенти Н.С. Донич і А.І. Локай, а з 1961 року – доц. В.Т. Шугайло, які брали активну участь в її створенні та зміцненні. Еволюція кадрів така. Завідувачі кафедри: доц. В.П. Осипов – 1959-1964 роки; проф. Л.І. Богачик – 1964-1981; проф. М.А. Андрейчин – з 1981 року. Професор кафедри – з 2005 року Н.А. Васильєва, з 2007-го – В.С. Копча.

Доценти: В.Т. Шугайло – 1961-1968 роки; А.І. Локай – 1968-1974; М.А. Андрейчин – 1975-1981; О.С. Луцук – з 1984 -2014 ; І.С. Іщук – з 1990; О.Л. Івахів – з 1997; В.С. Копча – 2000-2007 роки; І.Я. Господарський – 2001- 2004; Н.А. Васильєва – 2002-2005; В.О. Качор – з 2003року, Н.А. Ничик – з 2011, Н.Г.Завіднюк – з 2014.

Асистенти, кандидати медичних наук: М.А. Андрейчин – 1969-1975 роки; В.П. Борак – 1984-2009; З.І. Боцюк – 1998-2003; Н.А Васильєва – 1972-2002, Н.Ю. Вишневська – з 2002 року; І.Я. Господарський – 1995-2004, Н.С. Донич – 1959-1983, Н.Г. Завіднюк – 2005-2014, О.Л. Івахів – 1994-1997; Н.І. Ільїна – 1979-1995, І.С. Іщук – 1975-1990, В.О. Качор – 1992-2003, В.П. Кашуба – 1974-1988, Л.Г. Кійко – 1983-2002, В.С. Копча – 1992-2002, О.Ф. Лісіна – 1972-1981, А.І. Локай – 1959-1968, О.С. Луцук – 1981-1984, Н.А. Ничик – 2000-2011, М.Д. Чемич – 1984-1994. Асистенти без наукового ступеня: Г.В. Пізар – 1966-2003; В.О. Рябишенко – 1969-1974.

У наступні роки дехто змінив місця праці. Так, доц. В.П. Осипов очолив кафедру інфекційних хвороб Цілиноградського медичного інституту (нині м. Астана, Казахстан), доц. В.Т. Шугайло – Курського медичного інституту (Росія), проф. А.І. Локай – кафедру біології Тернопільського медичного інституту, проф. І.Я. Господарський – кафедру клінічної імунології, алергології та загального догляду за хворими.

Сьогодні на кафедрi працюють професори, доктори медичних наук Наталя Аврумiвна Васильєва, Василь Степанович Копча, Світлана Олександрівна Галникіна, кандидати медичних наук, доценти Олег Любомирович Івахiв, Інна Станiславiвна Іщук, Василь Олексiйович Качор, Мар'яна Тарасівна Ковальчук, Наталя Анатолiївна Ничик, Наталія Григорівна Завіднюк, Марія Іванівна Шкільна, кандидати медичних наук, асистенти Наталiя Юрiївна Вишневська, Ярина Іванівна Йосик.

Кафедра розміщена на базі інфекційного відділення Тернопільської міської комунальної лікарні швидкої допомоги (60 ліжок) і Тернопільського обласного шкірно-венерологічного диспансеру (80 ліжок), окремі тематичні заняття проводяться в кабінетах інфекційних захворювань поліклінік № 1 і 2 м. Тернополя, поліклінічному відділенні вказаного диспансеру, Тернопільській міській санепідемстанції, кабінеті щеплень Тернопільської міської дитячої поліклініки, КЗТОР "Центр профілактики і боротьби зі СНІДом". На кафедрі обладнано 8 навчальних кімнат, які оснащені унаочненнями з клініки інфекційних хвороб, шкірних і венеричних хвороб, епідеміології, медичних маніпуляцій, що дає змогу їх використовувати як тематичні приміщення.

Інфекційне відділення Тернопільської міської комунальної лікарні швидкої допомоги

Окрім інфекційних, шкірних і венеричних хвороб, працівники кафедри викладають курси епідеміології та клінічного медсестринства для медсестер-бакалаврів за дистанційною формою навчання українською, російською та англійськими мовами. Ця форма дає змогу навчатися на відстані, без особистого контакту викладача і студента, за допомогою новітніх інформаційних та комунікабельних технологій. Такий варіант навчання оптимальний для студентів зі США й Канади, які опрацьовують матеріал без відриву від своєї основної роботи.

Проф. С.О. Галникіна проводить заняття із шкірних хвороб

Доц. М.І. Шкільна з групою іноземних студентів

Практична частина заняття з дерматології під керівництвом доцента М.Т. Ковальчук

Семінарське заняття з інфекційних хвороб проводить доцент кафедри Н.А. Ничик

Семінарське заняття з інфекційних хвороб проводить асистент кафедри Н.Ю. Вишневська

Для відповідної організації навчання на web-сайті нашого університету розміщено всі матеріали, які допомагають відтворити процес очного навчання: лекції (презентації, відео - та аудіо записи практичних навичок, тестування в системі "Moodle"), спілкування викладача і студента – за допомогою програми Skype в реальному часі та через електронну пошту.

На кафедрі постійно працює студентський науковий гурток у складі 15-25 осіб. Основними напрямками роботи гуртка є такі: науково-дослідний (робота в науковій лабораторії кафедри, виконання фрагментів кафедральної наукової роботи за керівництва викладача), теоретичний (заслуховування наукових повідомлень і рефератів, результатів студентських робіт, доповіді на студентських конференціях), практичний (обходи, клінічний розбір хворих, освоєння практичних навичок, нових методів діагностики хвороб та лікування, профілактичних і протиепідемічних заходів).

Вперше українка (аспірант Йосик Я.І.) отримала грант (Фонд Білла і Мелінди Гейтс, США) для участі у Світовій конференції ISIRV (International society for Influenza and other Respiratory Virus Disease), яка відбулася 5-10 вересня 2013 р. в м. Кейптаун (ПАР), де виступила з доповіддю. Серед 10 молодих науковців світу в червні 2014 р. Я.І. Йосик взяла участь у засіданнях ISIRV, в рамках якого було проведено Third isirv-AVG (antiviralgroup) Conference Influenza and other Respiratory Virus Infections, що проходила у м. Токіо (Японія). В 2015 р. вона ж брала участь у роботі конференції ISIRV, м. Остін, штат Техас (США).

Асистент Я.І. Йосик під час роботи Third isirv-AVG (antiviralgroup) Conference Influenza and other Respiratory Virus Infections, що проходила у м. Токіо (Японія).

На базі кафедри організовано щорічні ПАЦ з інфекційних хвороб, цикли тематичного вдосконалення з грипу для лікарів.

Курсанти ПАЦ з інфекційних хвороб (перший випуск)

Спiвробiтниками кафедри видано ряд пiдручникiв, навчальних посiбникiв, клiнiчних лекцiй: «Епiдемiологiя екстремальних ситуацiй з курсом вiйськової епідеміології» (М.А. Андрейчин, В.С. Копча, О.Д. Крушельницький, В.В. Нарожнов), Infectious Diseases (за ред. Є. Нiкiтiна i М. Андрейчина), «Довiдник фельдшера» у 2-х томах (за ред. М.А. Андрейчина), «Дiагностика, лiкування i профiлактика iнфекцiйних хвороб в умовах полiклiнiки» (за ред. М.А. Андрейчина), «Важливi зоонози» (М.А. Андрейчин, В.А. Булгаков, Е.А. Шабловська), «Епiдемiологiя» (М.А. Андрейчин, В.С. Копча), «Медсестринство при iнфекцiйних хворобах» (М.А. Андрейчин, О.Л. Івахiв), «Хвороби шкіри. Хвороби, що передаються статевим шляхом» (В. Савчак, С. Галникіна), «Практична дерматологія» (В. Савчак, С. Галникіна), «Хвороби шкіри в практиці сімейного лікаря» ( В. Савчак, М. Ковальчук), «Шигельоз» (М.А Андрейчин., B.C. Копча, В.М. Козько), «Класифікація інфекційних і паразитарних хвороб» (М.А. Андрейчин, О.Л Івахів., А.О. Руденко, М.Д. Чемич), «Нариси з історії клінічної інфектології в Україні» (М.А. Андрейчин), «Медсестринство у дерматології» (В. Савчак, М. Ковальчук), «Кабінет інфекційних захворювань» (О.Л. Івахів і співав.), «Інфекційні хвороби у загальній практиці та сімейній медицині» (за ред. М.А. Андрейчина), «Атлас інфекційних хвороб» (за ред. М.А. Андрейчина), «Хвороби шкіри. Кольоровий атлас» (М.Т. Ковальчук), «Вірусні гепатити і рак печінки»( М.А. Андрейчин, В.І. Дрижак, О.В. Рябоконь, В.С. Копча), «Біотероризм. Медична протидія», «Infectious diseases» (M. Andreychyn, V. Moskaliuk, V. Borokhan, N. Bohachyk), «Гострі респіраторні вірусні інфекції» (за ред. М.А. Андрейчина. В.П. Малого), «Професійні інфекційні хвороби» (Ю.І. Кундієв, М.А. Андрейчин, А.М. Нагорна, Д.В. Варивончик), «Військова епідеміологія з епідеміологією надзвичайних ситуацій» (М.А. Андрейчин, О.Д. Крушельницький, В.С. Копча, І.В. Огороднійчук), співавтори національних підручників «Інфекційні хвороби», «Епідеміологія», «Инфекционные болезни» та ін.

Розробки працівників кафедри, спрямовані на покращення надання медичної допомоги інфекційним хворим, були продемонстровані на виставках досягнень народного господарства. Вони удостоєні срібної та бронзової медалей, ряду дипломів. У січні 2006 р. О.С. Луцуку, згідно з Указом Президента України, присвоєно почесне звання заслуженого винахідника України.

Заслужений винахідник України, доц. О.С. Луцук проводить заняття зі студентами

З 1995 р. на базі кафедри щоквартально видається медичний журнал «Інфекційні хвороби» (гол. редактор – проф. М.А. Андрейчин, відп. секретар – проф. В.С. Копча). З його виходом здійснилася багаторічна мрія українських інфекціоністів мати свій профільний часопис. Журнал включено до трьох міжнародних науко-метричних баз і наукових фахових видань, рекомендованих ДАК. На сьогодні видано 88 числа журналу.

Головний редактор – проф. М.А. Андрейчин, відповідальний секретар – проф. В.С. Копча

Медичний журнал «Інфекційні хвороби»

З 1997 р. М.А. Андрейчин очолює Всеукраїнську асоціацію інфекціоністів України. Її секретар – доц. О.Л. Івахів. Регулярно проводяться з’їзди (9), науково-практичні конференції (більше 40) і пленуми Асоціації інфекціоністів України, видаються їх матеріали. Рішення надсилається до Міністерства охорони здоров'я.

Учасники IX з'їзду інфекціоністів України, який відбувся 7-9 жовтня 2015 року

Науковi роботи працівників кафедри були представлені на міжнародних конгресах у Сінгапурі, Лос-Анжелесі, Стамбулі, Афінах, Берліні, Вільнюсі, Ташкенті, Самарканді, Гонк-Конгу, Варшаві, Вроцлаві, Бидгощі, на Європейських Фальк-конференціях у Базелі, Зальцбурзі тощо.